Вступ до науки кабала [Птіха ле‑Хохмат а‑Кабала]. Книга Древа [*pdf версiя]

119.00 

«Вступ до науки Кабала» [Птіха леХохмат аКабала] — це основна книга, за якою людина входить у світ кабали. Вона — ключ до всієї кабалістичної літератури: до «Талмуду Десяти Сфірот», до книги «Зогар», до книг Арі. Вона ключ до дверцят, що ведуть з нашого світу в духовний світ».


Ця книга є бета-версією першого перекладу на українську мову.
Це означає, що робота над книгою триває, проте внесені зміни не впливають на зміст, а лише покращують якість перекладу та верстки книги. Коли буде доступна основна версія, для всіх зареєстрованих користувачів на сайті, книга автоматично оновиться у їх особистому кабінеті.


 

Описание

Ця книга — базовий курс для тих, хто починає вивчати науку кабала.

Головна частина книги — стаття «Вступ до науки кабала» — написана одним з найбільших кабалістів в історії людства Бааль Суламом. Авторський текст доповнено коментарями Міхаеля Лайтмана — наступника і послідовника школи Бааль Сулама.

Рекомендована читачам, мета яких — знайти фундаментальні знання про духовні світи і про суть вищого керівництва. У додатку: контрольні запитання та відповіді, альбом графіків і креслень духовних світів. «Вступ до науки кабала» — це основна стаття, за якою людина входить у світ кабали. Вона — ключ до всієї кабалістичної літератури: до «Талмуду Десяти Сфірот», основного сучасного кабалістичного підручника, до книги «Зогар», до книг Арі. Вона – ключ до дверцят, що ведуть з нашого світу в духовний світ.

Ми запрошуємо вас у подорож у невідомі вищі світи, які чекають вашого приходу і відкриваються всім, хто по-справжньому бажає цього.


Зміст

ВСТУП ДО НАУКИ КАБАЛА
Передмова
Три основних поняття
П’ять рівнів екрану
П’ять парцуфім світу АК
Послаблення сили масаху для створення парцуфу
Таамім — Некудот — Тагін — Отіот
Рош — тох — соф і взаємне вдягання парцуфім
Цимцум бет, що називається Цимцум НЕГІ де-АК
Місце чотирьох світів АБЄА та парса між Ацилут та БЄА
Стани катнут і ґадлут у світі Некудім
Підйом МАН та ґадлут світу Некудім
Некудот: холам, шурук, хірік
Підйом МАН ЗАТ де-Некудім до Аба ве Іма та утворення сфіри даат Розбиття судин та їхнє падіння у світи БЄА
Світ виправлення, який народився з мецаху світу АК
П’ять парцуфім світу Ацилут. МА та БОН у кожному парцуфі Незмінний стан і підйоми світів БЄА протягом 6000 років
Світи Брія, Єцира, Асія
Підйоми світів
Поділ кожного парцуфу на кетер та АБЄА
Контрольні запитання до «Вступу до науки Кабала»

КНИГА ДРЕВА
Малюнок перший
Малюнок другий
Малюнок третій
Малюнок четвертий
Малюнок п’ятий
Малюнок шостий
Малюнок сьомий
Малюнок восьмий
Малюнок дев’ятий
Малюнки десятий, одинадцятий та дванадцятий


Вступ до науки Кабала 

Передмова

«Вступ до науки Кабала», — «Птіха леХохмат аКабала», — написаний Бааль Суламом як одна з передмов до книги Зоар. Взагалі Бааль Сулам написав три передмови до книги Зоар: «Передмова до книги Зоар», знаходиться у п’ятій книзі серії «Кабала. Таємне вчення» ; «Вступ до книги Зоар», знаходиться у першій книзі серії «Кабала. Таємне вчення» ; «Вступ до науки Кабала» частково описаний у другій книзі серії «Кабала. Таємне вчення».

Для розуміння книги Зоар нам необхідне знання всієї структури створіння: яким чином створені всі світи ; закони їх функціонування, їх вплив на душі, і навпаки, — вплив душ на світи, яким чином Творець керує всім Всесвітом, і як створіння впливають на Його керування.

Завдання вивчення кабали полягає у тому, щоби, знаходячись ще у цьому світі, відчути духовні світи у повній мірі, у всьому обсязі всесвіту, отримати такі відчуття, над якими не владні ані народження, ані смерть, вийти поза час: досягнути в одному з кругооборотів такого стану, коли людина зможе жити одночасно у всіх світах, повністю злившись з Вищою силою, повністю осягнувши Творця, — тобто досягти мети існування людини у цьому світі.

Вивчення кабали дає людині відповіді на всі питання. Вона вивчає усі причинно-наслідкові зв’язки цього світу, вивчає вищий світ, з якого сходить все у наш світ. Розкриття вищих світів відбувається постійно, поступово, причому все це відбувається всередині самої людини. Людина створює у собі додаткові органи сприйняття, — більш чутливі, ніж звичайні, — які дозволяють відчути додаткові сили всесвіту, ту його частину, що прихована від звичайної людини.

Кабала називається таємною наукою, оскільки істинну картину всесвіту відчуває тільки той, хто осягає її, і лише для нього ця наука стає явною. Кабала завжди була осторонь від звичайної релігії тому, що вона займається зовсім іншим, — вихованням людини, розвиваючи у ній почуття критики, аналізу і чітке інтуїтивне та свідоме дослідження себе й навколишнього. Без цих властивостей людина не зможе дослідити ані цей світ, ні, тим більше, вищий.

Наскільки кабала далека від звичайної релігії, можна переконатися на прикладі того, що великі знавці релігійних законів і заповідей у нашому світі, — равіни, керівники релігійних мас, — не вивчають і не знають кабали. Незнання кабали зовсім не заважає релігійній людині дотримуватися заповідей, вести релігійний спосіб життя. Це пов’язано з тим, що кабала говорить не про виконання чого- небудь у дії, а про те, як створити у собі правильний намір «заради Творця» (лішма), що до звичайної релігії не має жодного відношення.

Кабалістичне виховання є індивідуальним, і цим — зовсім протилежним вихованню мас. Кабалісту необхідно надати свободу самоосягнення, знаряддя, засоби, за допомогою яких він може постійно розвиватися. У жодному випадкові не можна обмежувати його внутрішній розвиток. Якщо ж давати людині якісь вказівки, то цим вона позбавляється свободи волі, — накладається чужий штамп на її «Я». Як сказано у Торі: «Знання, думка Тори є протилежною знанню (думці) егоїстичних мас». Тому кабалісти — це зовсім окрема, автономна група, що формально відноситься до релігійних.

За останні роки ставлення до кабалістів зазнало кардинальних змін. Якщо в усі минулі віки їхні книги спалювалися, і самі вони зазнавали гонінь з боку тих самих віруючих, сьогодні стан змінився, і релігійний світ відноситься до кабалістів

набагато більш терпляче. На це є духовні причини, адже все, що відбувається у нашому світі, є наслідком духовних явищ у вищих світах.

Ми знаходимося на останньому відрізку шляху розвитку людства, коло входу усього людства до духовного світу. Ніколи ще не існувало такої великої кількості людей, які б цікавилися кабалою. Сьогодні заняття кабалою вважаються престижними. Все це говорить про те, що відбуваються великі зміни згори.

Ще 200 років тому, у період Аскали почався відхід від традиційної релігії. Це відбулося згори для того, аби внаслідок цього ті самі душі прийшли до Тори, причому, вже не лише до її відкритої частини, але й до кабали.

Кожне покоління — це душі попередніх поколінь, що здобули нову тілесну оболонку. Душі облачаються у нові тіла і сходять у наш світ. З кожним таким перевтіленням вони накопичують досвід. Крім того, з часом змінюються й зовнішні духовні умови.

Чотириста років тому з’явився великий кабаліст АРІ, що створив сучасну кабалу. Його твори призначені для душ, які почали сходити у цей світ, починаючи з його часу й далі: з цього часу починаються якісні зміни у душах, що сходять у наш світ. У них з’являється явне прагнення до духовного. Тому й скасовується заборона на вивчення кабали. У книзі АРІ «Передмова до книги «Врата вступу» сказано, що починаючи з його часу й далі, кабалу може вивчати будь-хто, хто забажає.

Зараз, у наш час, повинне розпочатися масове поширення кабали по всьому світу. Світ підійшов до того моменту, коли згори вже зійшли всі духовні корені, відбулося все, що описане у Торі, все, що повинно було відбутися у нашому світі. Вже були вигнання, руйнування ; єдине, чого ще не було — це осягнення духовного душами, піднесення цього світу до рівня світу духовного і злиття цих двох світів. Процес цей розпочався ще у двадцятих роках ХХ століття, а зараз зростає, як снігова куля.

Користуючись Інтернетом, ми бачимо, як у всьому світі стрімко зростає зацікавленість кабалою тих, хто ще зовсім недавно не мав до неї жодного відношення. Люди вже розуміють, що кабала — це не вчення про якісь зірки, планети або потойбічні сили. Вони починають явно усвідомлювати, що кабала дає розуміння усього всесвіту, тих сил, які керують світом, вони усвідомлюють, що тільки ці знання врятують людство від катастроф, які йому загрожують.

У кабалу приходять люди, які не знаходять задоволення у земному, ті, хто сподіваються за допомогою кабали отримати відповіді на хвилюючі питання. Ті ж, хто вивчають кабалу сьогодні, будуть викладати її майбутнім поколінням.

Протягом життя наміри людини постійно змінюються: від тваринних бажань, — як найкраще влаштуватися у цьому світі, отримати зі всього користь, — до прагнення до пізнання, а потім й до духовного піднесення. Так ми створені. Поступово, вивчаючи кабалу, людина змінює бажання цього світу на вищі, на бажання духовні, для того, щоб відкрити духовний світ та увійти до нього.

Її властивості змінюються на альтруїстичні. Егоїстична потреба дуже мала та не може вмістити у собі всієї насолоди, яку вготував нам Творець. Тому, змінюючи егоїстичні властивості на альтруїстичні, ми цим самим необмежено розширюємо обсяг нашого бажання отримувати та можемо набути у нього всю духовну інформацію, — вічний і досконалий стан.

Існує помилкова думка про те, що якщо людина осягає духовне, а, тим більше, знаходиться вже на певній духовній сходинці, вона й зовні повинна ніби парити, бути «не від світу цього», в неї, нібито, не може проявлятися жодних негативних властивостей.

Людина піднімається внутрішньо до духовного світу тією мірою, в якій вона «опускається», тобто — в якій вона відчуває і усвідомлює власний егоїзм. Себто підйом відбувається від того, що в людини все більшою мірою розкривається її природний егоїзм. Виправляючи його певною мірою, людина піднімається на вищий духовний рівень, що є відповідним цій мірі.

Чим вища людина, тим більше в неї егоїстичних якостей. Але вони виправляються. Мій Рав був величезним кабалістом. При цьому він міг подразнюватися, радіти і т. д., — у багато разів більше, ніж звичайна людина.

Ми всі збудовані на егоїзмі, це наш матеріал. Його, і тільки його створив Творець, і лише з цього егоїстичного матеріалу створений увесь Всесвіт. Ми можемо виправляти не сам егоїзм, а його застосування. Виправляючись, людина не відтинає від себе егоїстичне клі 1, але змінює намір, з яким вона його застосовує. Клі з альтруїстичним наміром називається духовним. Клі — це місце отримання насолоди і пізнання — місце, яке в процесі духовного розвитку видозмінюється, виправляється, стаючи все більшим.

Кабаліста не впізнати за зовнішнім виглядом. Всі вони — люди енергійні, цілеспрямовані, не відмовляються від цього світу, не ховаються (за винятком особливих випадків прямої вказівки Творця). У духовному просуванні кабаліста підстерігає багато спокус, на нього звалюються неприємності. І лише піднімаючись на більш високий ступінь, він бачить, для чого йому дали всі ці неприємності. Нічого не робиться даремно, все дається лише для подальшого духовного просування, а те, що дається на даній сходині, людина зобов’язана прийняти вірою вище знання.

Людина, яка збайдужіла до всього, якій нічого не потрібно у цьому світі, не може просуватися вперед. В міру того, як людина займається кабалою, відкриваються її негативні якості, вона стає більш егоїстичною, поганою у своїх очах. І так — до тих пір, доки її властивості не стають для неї нестерпними, і вона вимушена кричати до Творця про допомогу, прохаючи позбавити її від егоїзму й замінити його на альтруїзм, адже вона сама явно бачить, наскільки програє від своїх егоїстичних якостей.

Але той, хто цього не відчуває, не бачить у собі настільки негативних якостей, не може навіть повірити у те, що людина здатна дійти таких прохань. Тому у кабалі відсутній метод понукання, силові методи виховання, а існує лише метод доведення учня до усвідомлення негативності егоїстичних властивостей шляхом відчуття своєї протилежності вічності, досконалості.

Привести людину до того, щоб її властивості змінилися на протилежні, прийшли у відповідність з вищими духовними властивостями, може тільки кабала. У Торі є дві частини: явна, відкрита, і прихована, таємна. Відкрита частина говорить про механічне виконання заповідей. Вона називається явною тому, що явно видно, як людина виконує її. Ця частина Тори вивчається і виконується масами.

Тому на цю частину поширюється обмеження «нічого не додавати і не зменшувати». Адже, наприклад, не можна додати ще один цицит на одяг або ще одну мезузу на двері, перевіряти придатність продукту мікроскопом там, де вказано перевіряти його неозброєним оком та ін. Часто ті, хто не розуміють суті Тори, мети її вручення людині у цьому світі, перебільшують саме механічне виконання.

Друга частина Тори, прихована, говорить про намір2 (кавана) людини у всіх її діях. Тільки намір може змінити дії людини на зворотні, не подавляючи, а саме використовуючи природний егоїзм. Оскільки намір людини не бачать ті, хто її оточують, то частина Тори, яка навчає правильному наміру, називається таємною частиною, або кабалою тому, що навчає, як отримати («лекабель») все вготоване людині Творцем.

Саме ця частина Тори заохочує до постійного збільшення наміру, і чим він більший, тим більше людина осягає духовний світ. Вона відчуває вищий світ в мірі свого наміру, починаючи від нижньої сходинки всесвіту, до повного наміру на весь свій істинний егоїзм, — найвищого ступеню всесвіту, повного злиття з Творцем.

Протягом 6000 років у наш світ опускаються різноманітні типи душ: від найбільш чистих — у перших поколіннях світу, до найбільш зіпсованих — у наш час. Для виправлення перших душі непотрібна була навіть Тора. Сам факт їх існування, їх тваринного страждання на цій землі вже являвся виправленням. Тому що процес накопичення страждань під час існування душі у тілі нашого світу призводив її до прихованої від самої душі необхідності виходу у духовний світ ще протягом життя у цьому світі.

Але у перших душ ще не накопичилося стільки страждань, щоби вони відчули явну необхідність відмовитися від власного егоїзму. Їхній примітивний, тваринний спосіб мислення (недостатній авіют3) не створював у них необхідності у духовному піднесенні, не підштовхував їх до Творця.

Всі окремі переживання, страждання і досвід низхідних душ накопичуються разом у загальному духовному клі, загальній душі, яка називається «Адам». Через дві тисячі років накопичення цього загального досвіду у людства вже виникла необхідність у механічному, хоча й неусвідомленому виконанні заповідей, правил духовного світу, які не мають жодного відношення до нашого світу та ніяким чином з цим світом не пов’язаними.

Тому для тих, хто не знає їхнього істинного духовного походження, вони виглядають такими безглуздими. У цей період людству була вручена Тора. Щоправда, поки що, лише, невеликій групі людей. У наступному й останньому, третьому двохтисячоріччі проявляється свідоме бажання до духовного, до необхідності себе виправляти. Воно стає особливо сильним з часів появи великого кабаліста АРІ і продовжується до нашого покоління.

Заключний стан всього всесвіту — Повне Виправлення (Ґмар тікун), коли найнижча точка створіння досягає того самого стану, що й найвища. Цей стан був одразу створений Творцем. Ми вже знаходимося у ньому. Для чого ж тоді нам дають інструкцію з його досягнення? Це пов’язано з тим, що ми не можемо відчути нашого істинного стану в своїх теперішніх егоїстичних бажаннях.

А якщо ми не розвиваємося, не виправляємо свої органи сприйняття за інструкцією (Тора — від слова «ораа», — інструкція), — по кабалі, — нас женуть, примушують до цього силою, стражданнями. Інструкція ж дана для того, щоб скоротити страждання збільшенням швидкості проходження цього шляху, зробити страждання іншими за характером, замінити страждання ненависті на страждання любові.

Для чого Творцю потрібні наші страждання? Адже Він міг зробити цей процес нашого духовного зростання безболісним. Так, звичайно ж міг. Але Він хотів, щоб ми, маючи до Нього певні претензії, були вимушені звернутися до Нього, увійшли з Ним у контакт, потребували б Його, тому що зв’язок з Ним — це і є істинна Мета творіння, а виправлення — лише засіб.

Виникнення потреби у допомозі Творця, у зв’язку з Ним, можливі лише тоді, коли в нас проявиться істинний голод за духовною насолодою. Відчуття відсутності досконалості повинне передувати відчуттю досконалості — все у створінні осягається лише з протилежного стану: спочатку створюється бажання, і тільки потім можна відчути насолоду у наповненні бажаним. Свій кінцевий, найдосконаліший стан, у якому ми всі знаходимося, ми не можемо відчути без попередньо перенесених страждань внаслідок відсутності цієї досконалості.
Свій сьогоднішній стан ми всі відчуваємо недосконалим внаслідок відсутності відповідних виправлених келім4 (бажань). Якщо ми почнемо їх виправляти, то кожним виправленим клі почнемо відчувати частину істинного досконалого стану. А коли виправимо всі келім, то повністю відчуємо досконалість. Ми повинні створити у собі можливість відчуття усіх відтінків досконалості.

Цей процес займає 6000 років, — тобто 6000 ступенів виправлення — те, що називається періодом існування світу, інакше кажучи, — відчуття себе у недосконалому вигляді. Ми всі існуємо у біологічному тілі, у яке закладено «біологічний комп’ютер». Він у нас більш розумний, ніж у тваринних організмах, тому що обслуговує більший егоїзм. Це і є — наш розум. Це лише механічний обчислювач, що дозволяє вибрати найкращий, найбільш комфортний стан.

Ніякого відношення до духовного він не має. А духовне починається тоді, коли у людину згори поміщують «чорну точку у серці», — прагнення до духовного. Її потрібно розвивати до стану повного духовного бажання — «парцуфу», у який потім й отримують духовну інформацію, духовне відчуття. Якщо такої точки в людини немає, вона може бути генієм і при цьому залишатися відносно духовних критеріїв лише високорозвиненою твариною.

Ми вже говорили про те, що кабала займається найважливішим питанням у житті людини. Ми знаходимося в абсолютно незрозумілому для нас світі, який ми досліджуємо за допомогою п’яти органів чуття. Те, що входить ззовні у наші органи чуття, обробляється у нашому мозку, який синтезує і представляє нам цю інформацію у вигляді картини світу. Таким чином, те, що представляється нам як оточуюча нас дійсність, — не більше, ніж інтерпретація зовнішнього світла у наших невиправлених органах чуття.

Насправді ж, це лише фрагмент загального всесвіту. Тобто, те, що ми сприймаємо — це маленька частинка того, що оточує нас. Якщо б ми мали інші органи чуття, ми б з усього навколишнього сприймали б інший фрагмент, тобто сприймали б цей світ інакше. Нам би здавалося, що світ навколо нас змінився. А насправді ж змінювалися б ми, наше сприйняття, а світ залишався б таким самим, тому що ззовні нас існує лише просте, вище світло Творця.

Ми відчуваємо, як реагує наш організм на зовнішній вплив. Все залежить від чутливості наших почуттів. Якщо б вони були більш чутливими, ми б відчували вдаряння атомів у наше тіло. Ми можемо вияснити, відчути, усвідомити не самі об’єкти, а їх взаємодію, не суть, а її зовнішню форму і матеріал. Так само і всі створювані нами прилади реєструють не саму дію, а лише реакцію на неї.

Все, що ми хотіли б знати про наш світ для того, аби зрозуміти сенс нашого існування в ньому, залежить від тих рамок пізнання, у яких ми знаходимося, — від наших питань. Тобто наша природа, наші первісні властивості, диктують нам міру нашої допитливості. Творець, запрограмувавши наші властивості, ніби диктує нам зсередини, чим цікавитися, що досліджувати, пізнавати, розкривати. Врешті ж, Творець веде нас до розкриття Себе.

Всілякі науки про людину виясняють лише щось про неї саму. Все ж те, що знаходиться ззовні людини, залишається недоступним. Тому питання про сенс життя не може бути розв’язане за допомогою наук. Адже науки не розкривають щось ззовні нас, а тільки дещо у зв’язку з нами, з нашими органами чуття, з нашими приладами, з реакцією наших приладів і нас на зовнішній світ.

Найбільш глобальні людські запитання — народження, сенс життя, смерть — можуть вирішитися тільки пізнанням ззовні нас. Не виявленням і дослідженням наших реакцій на зовнішній світ, а об’єктивним знанням про вищий світ. Але саме це й недоступне науковим дослідженням. Тільки після того, як людина виходить у духовний світ, їй, як подарунок, дається пізнання об’єктивної реальності: що і як насправді існує поза нею.

Є метод, за допомогою якого можна отримати повну інформацію про весь всесвіт, тобто вийти за межі рамок людських відчуттів і відчути те, що відбувається ззовні нас. Цей метод і називається кабалою. Той, хто засвоїв його, називається кабалістом.

Методика ця особлива, дуже стародавня. Створили її люди, які, живучи у нашому світі, змогли одночасно відчути духовні світи і передати нам свої відчуття. Метод, яким вони користувалися протягом віків, описувався ними все більш скрупульозно, з врахуванням особливостей того покоління, для якого він був призначений. І так — до тих пір, доки він не представ перед нами у тому вигляді, в якому ми можемо його вивчати сьогодні. Це плід двохтисячорічного духовного розвитку.

Кожне наступне покоління кабалістів, спираючись на досвід попереднього, розробляло методику освоєння духовного, зовнішнього світу, що підходила даному поколінню. Ті підручники, по яких кабала вивчалася 2-3 тисячі років тому і, навіть, 400-500 років тому, є непридатними для нас сьогодні.

Останній великий кабаліст, який пристосував кабалу для використання нашими поколіннями — рабі Єгуда Лейб Алеві Ашлаг (1885-1955). Він написав коментар до книги Зоар і до праць АРІ. Його шеститомник «Талмуд Есер аСфірот» (ТЕС)5 — основна праця по кабалі і єдина практична інструкція для нас в опануванні духовним.

Для того, щоб допомогти початківцям у засвоєнні цього фундаментального твору, рав Єгуда Ашлаг написав «Вступ до науки Кабала», який є коротким викладенням того, що написано у ТЕС, дає розуміння про будову нашого й вищого світів, пояснює, яку роль виконує наш світ в осягненні загального всесвіту.


1 Клі — (івр. — «судина», іноді — «інструмент») — бажання отримати у створінні, що має форму бажання віддавати. Егоїстичні бажання та прагнення не є «клі», але інколи так звуться відповідно до потенціалу перетворення на «клі», який до них закладений. Клі — це виправлене, гідне отримання світла бажання, тобто таке, що має екран (силу опору егоїзму, — див. далі в тексті), який перетворює егоїзм на альтруїзм. В кабалі цим поняттям визначають, також, створіння ; потребу в наповненні, насолоді ; місце отримання насолоди, пізнання, ступінь (рівень) відбитого світла у яке вдягнуте пряме світло (див. далі), орган або інструмент побудови і осягнення реальності, тощо.

2 Слово «намір» (івр.: «кавана») використовується у кабалі в широкому сенсі, — як самостійно вироблена, усвідомлена та прийнята на себе в результаті вільного вибору мотивація.
«Авіют» на івриті — «грубість». В кабалі, як правило, є терміном, що не перекладається ; означає рівень сили бажання отримувати, потреби в насолоді. Разом з поняттям «екран» («масах») застосовується в значенні рівня сили протидії бажанню отримати насолоду заради себе.

4 Множина від слова «клі».

У перекладі з івриту: «Вчення про десять сфірот».

Отзывы

Отзывов пока нет.

Будьте первым, кто оставил отзыв на “Вступ до науки кабала [Птіха ле‑Хохмат а‑Кабала]. Книга Древа [*pdf версiя]”

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *