| Термін | Тлумачення |
|---|---|
| Аба ве‑Іма | (батько і мати) парцуф Аба ве-Іма вперше з’явився в світі Некудім у результаті зівуґа в рош де-САҐ і входив у склад ҐАР світу Некудім. Потім він з’явився в світі Ацилут, як ҐЕ біни світу Ацилут. А оскільки «сутність біни – хохма», то у внутрішньому «розподілі ролей» Аба – це хохма, а Іма – це біна. Загалом парцуф Аба ве-Іма є найголовнішою і найскладнішою системою в світі Ацилут. Адже вони є системою управління душами. Управління відбувається світлом, котре від них через ЗОН світу Ацилут спускається на душі в світах БЄА. |
| АБЄА | абревіатура з назв чотирьох світів: Ацилут, Брія, Єцира, Асія. |
| АВАЯ | вимова чотирибуквеного імені Творця зі зміненою послідовністю літер. |
| Авдала | (відділення), відділення чистого стану «субота» від стану роботи з нечистотою егоїзму, – «будні». Сама субота зветься «подібна світу прийдешньому» – повному виправленню. А під час тижневого циклу роботи з виправлення егоїзму людина контактує з його нечистотою. Щоб знову з чистого стану перейти до роботи з егоїзмом, необхідно зробити «авдалу», відділення. У нашому світі роблять це благословеннями на вогонь, на вино і на аромат. |
| Авіют | (товщина), міра грубості егоїстичного бажання. В духовному виконує позитивну функцію, коли його захищено екраном з відповідним «кашиютом» (твердістю протидії егоїзму). Що більший авіют, тим сильніший екран парцуфа – отже, тим більше вищого світла він може отримати. |
| Адам а‑Рішон | («рішон» – перший), – парцуф, створений Зеїр Анпіном і Нуквою світу Ацилут в процесі розповсюдження світів згори вниз. Зеїр Анпін і Нуква піднімають його вгору, до рівня Аби ве-Іми. Це дало начебто можливість діяти виключно на віддачу, і стався зівуґ його чоловічої та жіночої частини, «Адама» та «Хави». Але зівуґ не був цілком заради віддачі, тому парцуф Адама розбивається. Цей парцуф і є загальною душею людства. Уперше решімо від його розбиття розкрилося в людині цього світу, яка жила більш ніж 5780 років тому. Цей чоловік народився від батька й матері, вони назвали його Адам, він жив у цьому світі і одного разу досяг стану, коли почав розкривати єдину вищу силу, Творця. |
| Азазель | (див. «Сітра ахра»). |
| Акудім | (зв’язані) усі парцуфи і все те, що вище табуру де-АК, підлягає виключно закону першого скорочення і називається світом Адам Кадмон (АК) або ж Акудім від слова «акуд» (зв’язаний). А також звуться «однією лінією», бо слугують лінією передачі світла світам виправлення, що під табуром. |
| Ангел смерті | бажання насолодитися заради отримання є «ангелом смерті». Смерть це влада нашого егоїзму, котрий убиває нас і запирає в могилі цього світу, не даючи вийти з неї. «Ангелом смерті» є також сила спротиву об’єднанню душ, що не дає людині з’єднатися з іншими в єдину душу. |
| Аріх Анпін | означає «довге обличчя» (арам.), тобто «наповнений світлом хохма», котре діє згори вниз. Аріх Анпін – другий після Атіка парцуф світу Ацилут, але вважається кетером Ацилуту, бо повністю підлягає законам другого скорочення. А Атік діє також за законом першого скорочення, так, як парцуфи над табуром АК. Аріх Анпін є джерелом світла хохма для всіх парцуфів і світів, що під табуром. Передача світла йде через його систему, звану «дікна» (борода), через неї світло стікає до нижніх «по краплі», щоб не нашкодити їм. |
| Ахораїм | (множ., букв. «задня, зворотна сторона») з’явилися після підйому малхут в біну ґуфа Некудот де-САҐ, тобто в результаті другого скорочення. Увесь парцуф Некудот де-САҐ і кожна його частина, а відтоді й усі парцуфи, що під табуром АК, стали розділеними на дві частини, що звуться «панім» (обличчя) і «ахораїм». Отримання чи віддача вищого блага називається панім, а егоїстичні ахораїм не отримують – через цимцум, і не віддають. Виправлення егоїзму ахораїм дає можливість усьому духовному ступеню, парцуфу, наповнитися вищим світлом і піднятися на більш високий рівень. |
| Ацилут | від слова «ецло» (у Нього). Світ, що міститься між табуром де-АК вгорі і парсою, тобто являє собою «ґальґальта ве-ейнаїм» системи світів АБЄА. Утворився як «світ виправлення» після розбиття світу Некудім. На відміну від світів БЄА, має тільки келім віддачі, в ньому все відбувається без участі створінь, тобто без їхнього хісарону і вважається безпосередньо діями Творця. |
| Ацмуто | (букв. «Його сутність») непізнавана сутність Творця. |
| Бе- | прийменник «в» або «до», або ж означає, що слово відповідає на питання «чим», або «як». |
| БЄА | світи Брія, Єцира, Асія. БЄА розташовані від парси до сіюму. Зі світу Ацилут, у наш світ все приходить через світи БЄА. На відміну від Ацилута в БЄА існує поділ на добро та зло, винагороду й покарання і в цих світах відбувається процес виправлення душ. |
| Бхіна | категорія, властивість, або «стадія» – як при первинному розповсюдженні прямого світла. |
| Бхіна далет | малхут. |
| ВАК | «вав кцавот» (шість кінців), шість нижніх світел дев’яти перших сфірот парцуфа, – крім світла малхут. Якщо наповнення парцуфа – світло ВАК, це означає, що він в малому стані. Світло ВАК дається згори, вищим, тоді як світло ҐАР приходить завдяки роботі і з’ясуванням нижніх. І світло ВАК є зазвичай світлом хасадим. |
| Ве- | сполучник «і». |
| Відбите світло | (букв. «світло, що повертається») вище світло, що не приймається в бажання і «відбивається назад, вгору» екраном, – антиегоїстичною силою парцуфа. Висота відбитого світла дорівнює силі екрана, виконуючи щодо прямого світла роль наміру «заради віддачі», воно облачає його і вони приймаються в парцуф як єдине внутрішнє світло, котре визначає духовний рівень парцуфа. |
| Відкриті хасадим | коли світло хасадим, що від хазе парцуфа і вниз, не приховує, а відкриває світло хохма, що означає отримання заради віддачі. Зрештою завдяки відкритим хасадим усе світло хохма розкриється заради віддачі. Це відбувається в келім отримання, АХАПі парцуфа, де всередині світла хасадим розкривається хохма. Гріх – користування своїм егоїзмом на шкоду іншим, усьому, що існує. У тому числі Творцю, коли людина користується тим що є в світі, більше, ніж необхідно для гідного існування, – і цим відключається від спрямування на Творця. |
| Ґадлут | (великий стан, від «ґадоль» – великий) коли малхут, місце екрана парцуфа, спускається з біни на своє місце. Таким чином парцуф приєднує до своїх ҐЕ (ґальґальта ве-ейнаїм) також і свій АХАП і зівуґ робиться вже не тільки на келім віддачі, а і на виправлені келім отримання, і парцуф повністю, всіма десятьма келім, працює на віддачу. |
| Ґан Еден | «райський сад» (див. «Рай»). |
| ҐАР | «ґімель рішонот» (три перших), три вищих сфіри, – кетер, хохма і біна. Вони являють собою «рош» (голову) кожного парцуфа, тому що містять в собі відношення Створювача до створіння: програму і ціль створіння (кетер і хохма) і програму виправлення створіння (біна). |
| ҐАР де-хохма | кетер, хохма і ҐАР де-біна світла хохми звуться ҐАР де-хохма, котре ще не облачалося в келім, тому що дає настільки абсолютне відчуття величі Творця і, порівняно з цим, безнадійної ницості створіння, що створіння не в змозі цього витимати. Навіть лише підсвічування цим ҐАР де-хохма викликає у створіння стан, відчуття ночі, важкого єгипетського рабства, тьми єгипетської. Тільки в стані ґмар тікун світитимуть ҐАР де-хохма і ҐАР де-хасадим разом. |
| Ґвурот | у реальності існують дві речі: світло і клі. З боку клі проявляються два види його властивостей – його матеріал, егоїзм, і його ж протидія своєму егоїзмові. Різноманітні сили, в котрих проявляються ці два види властивостей клі називаються ґвурот. Тому ґвурот мають масу проявів: сили обмеження, сили подолання, «води потопу», сили суду, «ґвурот що радують» (подоланням егоїзму) тощо. |
| Ґемара | (від арам. «вивчення») частина тексту Талмуду, являє собою аналіз та обговорення основної частини Талмуду – Мішни і основу для виведення положень закону. Іноді Ґемарою називають Талмуд взагалі. |
| Ґер | будь-яке егоїстичне бажання чи сукупність бажань, що йде до виправлення, щоб працювати на Творця як «ісраель» («яшар-ель» – прямо до Творця). |
| Ґмар тікун | (кінець виправлення) – стан повного і остаточного виправлення егоїзму створіння, коли після численних особистих виправлень усіх душ вони, їх система, звана душею Адама а-Рішона, досягають повного злиття, – тотожності властивостей – з Творцем. Відбувається їхній підйом у світ Нескінченності і зникає необхідність у відчутті, званому «наш світ», котрий душам змальовував їх невиправлений егоїзм. |
| Ґой | означає «народ» як носій егоїзму; «ґой» в людині – її невиправлене бажання отримувати. У разі коли воно виправлене, називається «ґой кадош», – святий народ. |
| Ґуф | (тіло) – як термін, означає егоїзм людини в цілому. Духовний парцуф поділяється на рош (голову) і ґуф. На рівні ґуфа виконується рішення, прийняті в рош. Якщо рош працює на віддачу, тоді і ґуф, егоїзм, отримує заради віддачі. |
| Два великих світила | бажання отримувати називається Землею, Місяць – міра її віддачі, а світло отримує від Сонця. Тому стан «два великих світила» означає стан найбільшого розвитку створіння, коли властивість віддачі створіння, «Землі», буде дорівнювати світінню «сонця», Творця. |
| Де- | частина мови, вказує на приналежність або якість. |
| Дінім де‑дхура | («дінім» – суди, обмеження, в однині – «дін»; «дхура» арам. – чоловік). Обмеження чоловічої сторони духовної сутності або процесу. |
| Десять днів каяття | так звані десять днів між Рош а-Шана і Йом Кипуром, – між початком циклу всіх виправлень і звітом, котрий людина мусить дати собі про свій духовний стан. Ці «десять днів» є періодом перевірки всіх частин своєї душі (десяти сфірот) і «постановкою діагнозу», – що саме слід виправити. |
| Дінім де‑нуква | («дінім» – суди, обмеження, в однині – «дін»; «нуква» – жіноча сутність). Обмеження жіночої сторони духовної сутності або процесу. |
| Древо життя | система, котрою приходить від Творця вище світло. Древом життя називається також Тора, котра навчає і при правильному користуванні нею приводить людину до властивості віддачі, що зветься життям. |
| Древо пізнання [добра і зла] | під впливом світла, що приходить від Творця через систему, звану «древо життя», збуджений ним егоїзм розвиває знизу вгору свою систему, «древо пізнання». Плоди цього дерева – це бажання розкриття Творця в отриманні і знанні, а не у віддачі, тому вони заборонені. Друге скорочення – (івр. «цимцум бет») – підйом малхут у середину тіферет Некудот де-САҐ для того, щоб запобігти егоїстичному отриманню світла хохма тими сфірот, що нижче середини тіферет. З цього моменту всі парцуфи під табуром АК діляться на сфірот вище половини тіферет і нижче, функціонує лише верхня половина, – малий стан, катнут. Ґадлут, великий стан, коли діють обидві половини, виникає лише для потреби нижніх, коли нижні піднімають прохання передати їм світло. |
| Ейнаїм | (очі) рівнем «очі» в будь-якій духовній конструкції є сфіра або парцуф хохма, котра є вмістищем і джерелом світла хохма щодо нижніх. Коли нижній отримує світло хохма, це зветься що він «бачить», «осягає». |
| Ейсав | егоїстичне бажання осягнути Творця, не виправляючи себе. Ейсав – це кліпа, невиправна сила егоїзму, лівої лінії, тому й не уявляє, як можна наповнятися неегоїстично. Тому його «нащадки» – бажання, що мають його природу, не приймають Тору. Хоча світло виправлення, Тора, дається всім хто побажає, як це описано: «Творець з Торою обходив усі народи, пропонуючи прийняти її». Екран – антиегоїстична сила, котра забезпечує виконання – парцуфом, душею, – бажання Творця – насолодити створіння. Через перше скорочення парцуф не може отримати Його світло егоїстично, просто в келім, а тільки альтруїстично, заради віддачі. Тому екран стоїть між келім парцуфа і вищим світлом, має в собі певну міру «авіюту» – сили бажання келім, а також «кашиют», – твердість екрана (від івр. «каше», – твердий). Авіют притягує світло, кашиют його відбиває, і воно зветься «відбитим світлом». Отже, міра кашиюту екрана і відбите світло визначають міру альтруїстичності парцуфа і завдяки їм він отримує вище світло заради віддачі. |
| Екран ґуфа | екран, що після зівуґу в пе де-рош опускається, впускаючи світло в ґуф парцуфа і зупиняється в нижній малхут ґуфа, не даючи світлу розповсюджуватися далі. |
| Екран де‑хірик | («хірик» – оголос, точка, що стоїть під буквою) екран, що узгоджує дії двох ліній, правої та лівої і утворює мир між ними і можливість працювати з двома протилежними силами в середній лінії. |
| Етроґ | один з чотирьох «символів», сукупність котрих означає духовні виправлення в дні свята Суккот. Ними є чотири види рослин: лулав, – пальмова гілка, три гілки мирта, дві гілки річкової верби і етроґ – плід цитрона. Ці чотири символи вказують на чотири частини душі людини: хохму, біну, зеїр анпін і малхут, що в сукупності складають повну АВАЯ. Етроґ, найбагатший за властивостями:, – має смак, запах і чудовий вид, – символізує малхут. |
| Єсод | (основа), – передостання, дев’ята сфіра перед нижньою сфірою парцуфа, – малхут. Є середньою лінією, поєднуючи в собі усі лінії і властивості попередніх сфірот і передає це як вище світло для малхут. Існує єсод «де-дхура» (чоловічої частини), котрий притягує світло хохма для нижніх, і єсод «де-нуква» (жіночої частини), що притягує світло хасадим, і завдяки хасадим світло хохма може пройти до нижніх парцуфів, душ. |
| «Життя живих» | відчутна близькість до джерела життя, – властивості віддачі як властивості самого Творця. |
| ЗАТ | «заїн тахтонот» (сім нижніх) сфірот, – ґуф парцуфа. Тоді як ҐАР є вищою частиною парцуфа, ЗАТ – його нижня частина. Це – шість сфірот зеїр анпіна: хесед, ґвура, тіферет, нецах, год, єсод, – і малхут. |
| Зеїр анпін | четверта сфіра при п’ятичастинному поділі парцуфа, сам складається з шести сфірот, котрі входять нарівні з іншими в парцуф десяти сфірот. Він породив малхут і, природно, проводить світло до неї, оскільки, народившись від біни, сам складається із хасадим – віддачі, і з хохми, – отримання заради віддачі. |
| Зівуґ | (злиття), щодо духовних процесів повніше називається «зівуґ де-акаа» – злиття через удар, зіткнення. Перший зівуґ відбувся між світлом Нескінченності і першим створінням, малхут. Зівуґ відбувається між двома сусідніми парцуфами, вищим і нижнім. Вищий бажає дати нижньому світло, але той не хоче отримувати ради самонасолоди. Його екран відбиває світло, піднімає так зване «відбите світло», – світло віддачі нижнього, і ним облачає світло вищого, котрий бажає його наповнити. Зодягнуте у віддачу нижнього світло входить в його келім. |
| Змій | намір «заради себе». У Адама були до гріха лише келім віддачі, а змій, пообіцявши «станете як Всесильний, знавцями добра і зла», спокусив його скуштувати плоди – бажання розкриття Творця в отриманні і знанні. І цим наділив його ще й великими бажаннями отримання, тобто можливістю спуститися на глибину зла. Бо лише пізнавши зло своєї природи, людина починає шукати його протилежність, добро, і знаходить його, користуючись великими егоїстичними келім, але з наміром, протилежним змієві – з наміром віддачі. Так і в нашому світі зміїну отруту використовують для лікування. |
| ЗОН | «Зеїр Анпін ве-Нуква», – система, котра разом з нижньою частиною біни становить АХАП кожного парцуфа і світу. Тобто система, від якої утворюються і від діяльності котрої залежать всі світи і парцуфи нижче них, включаючи наш світ. ЗОН має дві частини: чоловічу, зеїр анпін і жіночу – нуква, або ж «малхут». Зеїр анпін складається з шістьох сфірот і разом з малхут становить сім сфірот. У плані створення світу ЗОН звуться сімома днями творіння, зеїр анпін – «небо», малхут – «земля і все її наповнення». Кожна зі сфірот складається ще з 10-ти, отже 70 сфірот ЗОН в парцуфі Адам а-Рішон є коренями сімдесяти народів світу, основою людства. |
| Іма | (мати) жіноча частина парцуфа Аба ве-Іма (див. «Аба ве-Іма»). |
| Ісраель | букви цього слова читаються, – а отже трактують сенс слова – також як «яшар-ель» (прямо до Творця) або ж «лі-рош» (Мені – голова). Як властивість, сила віддачі, «ісраель» визначає ціль життя людини: пізнання Творця і злиття з Ним. Решта бажань людини звуться «народами світу», бо всі їхні прагнення – на рівні цього світу. Якщо ж Ісраель означає групу людей, спрямованих на пізнання Творця і злиття з Ним, тоді своєю духовною роботою вони притягують у світ світло Творця і сприяють виправленню світу, коли і в народах світу все більше людей пробуджуються до пізнання цілі творіння і злиття з Творцем. |
| Іт’арута де‑леейла | (арам.) збудження згори. |
| Іт’арута де‑летата | (арам.) збудження знизу. |
| Ітлабшут | (облачення). У душі завжди присутні два види наповнення – нинішній і відчуття наступного, вищого рівня. Наповнення наступного рівня завжди більше, ніж нинішнього. Присутність світіння від більш високого рівня називається ітлабшутом. |
| ІШСУТ | абревіатура слів Ісраель, Саба (дід) і Твуна (розуміння, мудрість). Парцуф ІШСУТ – нижча частина біни світу Ацилут і все, що він отримує і передає в ЗОН світу Ацилут, спускається потім у світи БЄА. Через свою жіночу частину, Твуну він передає створінням світло від вищого парцуфа, Аби ве-Іми, а всі наші молитви, МАН, піднімаються в ІШСУТ. |
| Йом Кипур (Судний день) | день, що відзначається постом, – відмовленням від усіх егоїстичних насолод, – і при цьому являє собою одне з найбільших свят. Символізує стан усвідомлення людиною егоїстичності своєї природи і необхідності піднятися над собою. Йому передує самоаналіз (див. «Десять днів каяття»), – коли людина ставить «діагноз» своїм бажанням і намірам, наскільки вони протилежні цілі, – прийти до «полюби ближнього як самого себе». Десять днів відповідають десяти сфірот малхут, а остання з них, «малхут де-малхут», уособлює десятий, Судний день, коли людина приходить до усвідомлення найнижчої точки своєї природи. |
| Катнут | малий стан парцуфа (від слова «катан» – малий), коли в парцуфі діють тільки келім віддачі, «ґальґальта ве-ейнаїм» (ҐЕ). Стан катнуту буває в душах, в парцуфах і в світах. Взагалі після другого скорочення постійний стан парцуфів і світів АБЄА – катнут. Кожен з них переходить у великий стан, «гадлут», коли до його ҐЕ приєднується АХАП, щоб передати світло нижнім. Душа в стані катнуту не вимагає для себе більшого росту, а існує лише в тій мірі, наскільки в ній має потребу вся система. |
| Келім | (множ., у однині – «клі») – букв. «посудина», – бажання отримувати в створінні. Егоїстичні бажання і прагнення, як такі, не являють собою келім. Клі – це бажання виправлене, тобто бажання з «екраном», механізмом спротиву егоїзму, котрий перетворює егоїзм в альтруїзм. |
| Кліпот | (множ., букв. «шкаралупи», в однині «кліпа»), – сили егоїзму, котрі, – до часів кінцевого виправлення егоїзму, – утримують в собі «іскри святості», іскри духовних світла і насолоди, за принципом «шкаралупа зберігає плід». |
| Лев а‑евен | (кам’яне серце) споконвічна частина егоїзму, котру ми не в змозі виправити. 32 (ґематрія слова «лев», – серце) частини малхут, егоїзму, з котрими неможливо працювати і котрі неможливо виправити до ґмар тікуна. Виправляється автоматично, коли вже виправлені всі бажання. |
| Ліва лінія | У створінні існує дві властивості: отримання і віддача. Отримання є природною властивістю самого створіння, віддача є проявом властивості Творця у створінні. Робота людини в режимі егоїстичного отримання, котрому належить наповнення світлом хохма, – називається просуванням лівою лінією. |
| Лішма | букв. «в її ім’я», тобто «в ім’я Тори», що означає з наміром віддачі, заради Творця. |
| Лихе око | властивість бачення і знання в рамках егоїстичного розуму, – а не альтруїстичного, на рівні віри. Ця властивість завдає лиха і самій людині, і іншим своїм егоїстичним сприйняттям і ставленням. |
| Ло лішма | букв. «не в її ім’я», тобто «не в ім’я Тори», що означає не з наміром віддачі, а з егоїстичним наміром. |
| Маґід | (букв. «проповідник», або «той, хто оповідає»), тут – рав місцевої громади. |
| Мазаль | («удача, доля», від слова «нозель» – сочиться, крапає) – точковий вплив згори, від котрого залежать ступені духовного підйому і виправлення. Вплив цей відбувається як в ГАР світу Ацилут, де світла спускаються до нижчих парцуфів з голови Аріх Анпіна через його систему «дікна» (борода), так і в ЗАТ, де «мазаль» – світло, сходить від Єсода до Малхут, коли душі, що в ній, готові до цього. Лише Ісраель не залежить від «мазаля», удачі, бо той, хто йде «прямо до Творця», сам викликає на себе світло згори. |
| Малхут | (букв. «царство»), – а) як остання, четверта стадія прямого світла є центральною точкою, коренем і основою всього створіння; б) закінчене, самостійне створіння, котре відчуває, що і від Кого воно отримує; в) десята, кінцева сфіра кожного парцуфа, узагальнює властивості всіх його сфірот, є осередком його бажання отримувати, а також створювачем нижчого парцуфа і опікується ним; г) завершальна сфіра кожного парцуфа і світу, уособлює собою дію закону першого скорочення і не дає вищому світлу пройти і розповсюдитися нижче за себе. |
| Малхут небес | влада властивості віддачі. |
| МАН | («мей нуквін», букв. «жіночі води») звернення нижчого духовного ступеня до вищого для отримання світла виправлення. Механізм МАНу виник після другого скорочення: АХАП вищого, котрий впав у ҐЕ (ґальгальта ве-ейнаїм) нижнього, піднімається разом з ним до своїх ҐЕ. ҐЕ нижнього відчуває невиправленість свого АХАПа як клі, і вищий наповнює це клі світлом для виправлення нижнього. Виправлення душ до самого ґмар тікуна залежить від підйома МАНу, званого молитвою і зусиллями у виправленні. Загалом МАН для людини є можливістю звернутися до Творця, – тому й сказано: «ман був їхньою їжею», оскільки контакт з Творцем є джерелом життєвої сили. |
| Ман’ула і міфтеха | (замок і ключ) у Малхут існують дві точки: ман’ула і міфтеха. Ман’ула – це властивість малхут міри суду, обмеження, не підсолоджена властивістю біни, і над нею панує перше скорочення та екран, щоб не отримувати від вищого світла. А міфтеха – це властивість малхут, змішана з властивістю біни, підсолоджена нею, і вона, як і біна, гідна отримати всі вищі світла. З цих двох точок вибудувана Малхут, а також ґуф Адама. І якщо людина удостоюється, тоді приховується точка ман’ули і точка міфтехи переважує в Малхут і людина стає достойною отримати всі вищі світла відповідно до свого рівня. |
| Маца | (множ. «мацот») зветься «хліб бідності», символізує відключення від егоїстичних бажань, вона є світлом від хазе парцуфа і вище, і до цієї властивості зовнішні (егоїстичні) бажання не можуть долучитися. Слово має також значення «сварка», як сказано «підбурювали проти Творця». Адже маца, «хліб бідності», означає віддачу заради віддачі, а Творець бажає, щоб люди, навпаки, отримували б Його благо. |
| Машіах | вище світло як поступове розкриття Творця, котре готує душі людей і світ до кінцевого виправлення. Сила цього світла «витягує» людство з «первородного гріха» – егоїзму, тому й ім’я його – Машіах, від дієслова «лімшох» (витягувати). Розповсюдження науки кабала Бааль Сулам називає «шофаром», або «закликом» Машіаха. |
| Меґілат Естер | (сувій Естер) «меґіла» споріднена слову «ґілуй» (розкриття), ім’я «Естер» споріднене слову «hестер» (приховання). Тобто «меґілат Естер» означає «розкриття прихованого», розкриття світла Творця в стані, коли воно приховане, за умовою, коли людина віддає перевагу прихованню. У сувої описані процеси, що привели до розкриття світла Пуриму. |
| Міфтеха | (див. «Ман’ула і міфтеха») |
| Мішха де‑хівья | (зміїна шкура) кліпа четвертої стадії, що зветься «прахом цього світу», кінцева кліпа, з котрою людина не в змозі боротися. Складається з трьох найсильніших кліпот: «руах сеара» (буревій), «анан гадоль» (велика хмара) та «еш мітлакахат» (вогонь що спалахує). |
| Мохін | світло, наповнення певного рівня; наповнення світлом, котре дається в «дорослому», великому стані. |
| Мохін де‑хохма | світло рівня «хохма». Хохма відповідає духовному рівню «очі» в парцуфі, тому отримання мохін де-хохма в духовному означає, що «починає бачити». Загалом п’ять основних сфірот в парцуфі тотожні п’яти рівням: кетер – «мецах» (лоб) або «ґальґальта» (маківка), хохма – «ейнаїм» (очі), біна – «ознаїм» (вуха), зеїр анпін – «хотем» (ніс), малхут – «пе» (рот). Відповідно, вхід світла на кожний з рівнів позначається назвою відчуття: поява задуму, бачення, слух, відчуття запаху, відчуття смаку. |
| Нефеш | найменше зі світел, котрі входять у виправлений духовний парцуф і наповнюють його. Світло нефеш дає людині відчуття Творця в найменшій мірі, що зветься «неживий рівень святості». |
| НАРАН | (нефеш, руах, нешама) світла малого стану, котрі можна досягти виправленням келім віддачі. НАРАН – найвищий рівень світла, котрий може досягти людина до кінця виправлення, а світла великого стану, – хайя та єхида, приходять лише у вигляді підсвічування. |
| Нешама | світло, що зодягається в клі біна. Називається так від слова «нешіма» (дихання), тому що Зеїр Анпін отримує «дух життя» від Біни завдяки підйому і спуску, як при диханні. |
| Нижня [літера] гей | малхут. Її позначає остання літера «гей» чотирибуквеного імені Творця, – «юд-гей-вав-гей» (або АВАЯ). Ці літери позначають загальну конструкцію парцуфа створіння: кетер (точка, з котрої починається літера юд), хохма (юд), біна (перша, або верхня, гей), зеїр анпін (вав), малхут (остання або нижня гей). |
| Ніч Песах | момент виходу з «Єгипту», тобто з-під влади егоїзму. |
| Ноґа | кліпа, в котрій перемішане добро і зло. І робота людини полягає у виборі між добром і злом і вибиранні добра з цієї суміші. Тому місце кліпи ноґа – в середній частині тіферет, вище котрої – сфірот і парцуфи святості, нижче неї – нечистота. Отже, ноґа – «точка нашого вільного вибору», де відчуваються начебто два види відношення Творця, зле і добре, і неможливо розрізнити їх інакше, як тільки звернувшись до Нього. |
| Нуква (некева) | у духовному сутність, котра отримує від вищого, зветься жіночою сутністю, або «нуквою». У двоєдиності «світло і клі», клі є жіночою частиною. Творець по відношенню до створіння – чоловіча частина, створіння – жіноча. Малхут отримує світло від Зеїр Анпіна, і той називається «чоловіком», а Малхут – «дружиною». |
| Обличчя Творця | бажання Творця дати насолоду створінням. Коли людина відчуває зворотне, тобто «зло» від Творця, це зветься «прихованням обличчя Творця». «Розкриття обличчя Творця» це коли будь-який прояв Творця, навіть приховання, важливий людині так само як і Його обличчя. |
| Орла (крайня плоть) | сила егоїзму, кліпи, котра змальовує людині, що віра не є важливою, дорівнює праху. Душа – малхут, – може отримати світло тільки від єсода вищого, але його покриття, «орла», не дає з’єднатися з вищим, з Творцем. Усунення орли називається «обрізанням», людина притягує вище світло хохма, що діє як «ніж» і воно знижує цю кліпу до рівня праху. |
| Парцуф | загальна назва будь-якої духовної будови, від щонайменшої до всього створіння. Кожен парцуф неодмінно складається з десяти сфірот. |
| Пе де‑рош | (уста голови) малхут рош парцуфа зветься «пе», тому що через неї, як живлення для тіла через рот, проходить вище світло в ґуф парцуфа. Власне, малхут сама утворює рош парцуфа тим, що в ній стоїть екран і піднімає відбите світло, і тільки зодягнувшись в нього, пряме світло входить в ґуф парцуфа. Десять сфірот прямого світла, зодягнутого в десять сфірот відбитого світла і являють собою рош парцуфа. |
| Пекло | духовний стан, коли людина гостро відчуває владу над собою особистого зла, егоїзму, відірваність від Творця і нездатність щось вдіяти з цим. Відчуття це зветься «пекельним полум’ям» сорому і безпорадності. Є станом неодмінним для кожного з циклів духовної роботи. |
| Перший адар | адар – шостий місяць від початку року – від місяця тішрей. Як у всіх місячно-сонячних календарях, у високосні роки, раз на кілька років, додається ще один місяць. Додається місяць адар, і доданий місяць вважається першим адаром, постійний – другим. |
| Повернення через любов | осягнення абсолютного особистого управління Творця. Людина на цьому рівні відчуває, що Творець управляє добром усіма – і добрими, і злими. Тоді її попередні зловмисності перетворюються на заслуги. Тому що вона бачить, що все це було роботою Творця, який давав їй цим можливість виправдати Його і злитися з Ним. Це є останнім ступенем виправлення – отриманням заради віддачі, – і людина називається тоді закінченим праведником. |
| Повернення через трепіт | осягнення управління Творця винагородою та покаранням. На цьому рівні попередні зловмисності людини вже вважаються щодо неї похибками. І коли тіло знову злословить на Творця, людина переборює це, але не любить таку важку роботу, і воліла б не мати з цим справи. Цей рівень – перше розкриття Творця і Творець свідчить про людину, що вона вже не повернеться до глупоти свого егоїзму, і людина зветься «незакінченим праведником». Таке виправлення зумовлено страхом перед покаранням і тому зветься поверненням через трепіт. |
| Права лінія | права лінія духовної роботи відчувається як особисте управління Творця. Людина відчуває себе досконалою, тому що працює вище свого розуму, режим роботи в правій лінії називається «віра». Працюючи в правій лінії, людина не задіює свої егоїстичні келім отримання, тобто права лінія є абсолютною віддачею, тим, що не потребує виправлення. |
| Прах | стан егоїзму найнижчий, кінцевий, котрий неможливо виправити. Його частинки настільки дрібні, що не здатні утримувати й іскри світла. Тому стан праху не придатний до «посіву», з нього нічого не виросте. Відчуття праху, смак праху, «Шхіна у праху» означає, що настільки відсутнє світло віри, що і в Торі та заповідях відчуває смак праху. |
| Прийдешній (майбутній) світ | наступний духовний стан, котрий людина здобуває в результаті виправлення свого егоїзму. Називається майбутнім чи наступним, тому що є більш високим рівнем сприйняття дійсності. Людина «виходить» зі свого тіла, тобто вже відпрацьованого стану свого его і її «душа», – бажання віддачі як частина Творця, – піднімається до нового стану, де все освітлено світлом віддачі й любові. |
| Приховані хасадим | світло хасадим, що приховує світло хохма. Містяться від хазе парцуфа і вище, де діє віддача заради віддачі. «Приховані» означає приховані від світла хохма, тобто не розкривають світло хохма, бо воно розкривається в келім, що від хазе і нижче в результаті отримання заради віддачі. |
| Пурим | свято, що символізує майбутнє повне виправлення всього людства. «Пурим» – від слова «пур», жереб, бо лише кидання жеребу вказало на день, в який може статися повне визволення, але вирішиться справа лише повним єднанням душ. Процес, що передує повному визволенню, описано в «Меґілат Естер» (сувої Естер). Йому передує стан, що зветься «Зеїр Анпін спить», тобто від нього не приходить світло до Малхут. Стан робиться загрозливим для душ, і лише їхнє повне об’єднання рятує їх. І саме тому на ступені «Пурим» світить найбільше світло і, як сказано, в майбутньому скасуються всі свята, крім Пуриму. |
| Рай | у мірі подібності властивості Творця, віддачі й любові, людина сповнюється відчуттям цієї властивості в собі. Таке відчуття й називається раєм. У сенсі «райський сад»: «рай» це світло хохма, «сад» це Малхут. Коли вона наповнена світлом хохма, – а саме в такому стані існує для душ Малхут світу Ацилут, – називається «райський сад». |
| РАМАХ | числове значення – 248, і це 248 частин, котрі є в парцуфі душі вище хазе. Парцуф душі ділиться середньою частиною тіферет, – зоною вільного вибору людини, – на дві частини: верхню, «РАМАХ органів» і нижню, «ШАСА (365) жил». РАМАХ – келім віддачі, ШАСА – келім отримання, разом вони утворюють загальну структуру створіння – 613 келім. |
| РАПАХ | 288 іскор, котрі розсипалися після розбиття келім у світі Некудім, і потім, внаслідок гріха древа пізнання, – їх виявляють і виправляють з «заради отримання» на «заради віддачі». Загалом їх 320 іскор загальної душі, але 32 з них – це лев а-евен, частинки розбитої Малхут, їх виправити неможливо. Ми виправляємо їх тим, що виправляємо РАПАХ іскор, і коли ці РАПАХ іскор будуть виправлені – відразу настає кінець виправлення. І всі 320 іскор загальної душі виявляються виправленими. |
| Решімо | («рішум» – запис, відбиток) – так званий «інформаційний ген», інформація, що залишилася від станів, котрі пройшли душі при спуску на рівень нашого світу. Щоразу збуджується пара решімот наступного стану розвитку душі, в її підйомі до стану єдиної душі. Ця пара – решімо від світла (решімо де-ітлабшут) і решімо бажання (решімо де-авіют). Решімо від світла завжди на рівень вище і приваблює духовними осягненнями. Якщо людина збуджує в собі бажання до наступного рівня, то завдяки «телескопічній» будові духовних ступенів, коли нижня частина вищого занурена у вищу частину нижнього, – світло допомагає їй піднятися на наступний рівень. |
| Рош | (голова) верхня частина парцуфа, котрий складається з рош, тох (внутрішньої частини) і соф (кінцевої частини). Рош утворюється відбитим світлом, котре піднімає екран, що стоїть в «пе де-рош» і яке зодягається на пряме світло, що приходить згори, аби наповнити бажання парцуфа. І висота відбитого світла, а отже, величина світла, яке отримає парцуф, велич парцуфа, залежить від жорсткості (кашиют) екрана, котра відповідає авіюту – силі егоїзму келім парцуфа. Означає це, що в рош, в «голові парцуфа», прораховується і визначається все, що реалізується далі в келім парцуфа. |
| Рош а‑Шана | (букв. «голова року») за місячно-сонячним календарем – початок року як циклу духовної роботи людини (у побуті – «єврейський новий рік»). Дата відзначає духовне пробудження людини, бо саме в цей день майже 6 тисяч років тому людина на ім’я Адам вперше відкрила для себе існування вищої системи, котра створила світ і людей, управляє ними, і відповідно, визначає мету життя людини й існування світу. |
| Руах | (букв. «дух» або «вітер») один з п’яти рівнів духовного світла: нефеш, руах, нешама, хайя, єхида. Кожен з цих видів світла відповідає певному рівню існування: неживе, рослинне, тваринне, людське, тотожність Творцю. Руах дає «рослинний», тобто перший живий рівень існування в духовному, людина має можливість виконувати перші самостійні рухи в духовному, тому й духовне називається «руханіют», від слова «руах». |
| Сам | (див. «Сітра ахра»). |
| Світло хохма | світло, яким відразу ж наповнилося створіння, – бажання, котре виникло в результаті 1-го розповсюдження прямого світла. Світло хохма є основою існування створіння. «Хохма» в перекладі «мудрість», також називається «світлом життя», оскільки віддача, властивість Творця, його джерела, називається «життям» і «мудрістю». Світло хохма світить людині тільки в облаченні світла хасадим, котре породжується віддачею самої людини. |
| Святість | віддача як властивість Творця. |
| Святі імена | відчуття світла, що входить в бажання, клі, зветься «іменем», котре бажання дає наповненню. Коли бажання виправлені наміром на віддачу, людина відчуває те, чим наповнюється, проявами Творця в собі. А отже, відчуття, – імена, котрі дає Творцю, – є святими. І оскільки Тора є світлом Творця, а людина піднімає назустріч їй світло віддачі, то на кожному рівні сполучення ці два світла утворюють ім’я Творця. Як написано, вся Тора є іменами Творця. |
| Сґула | засіб, чудодійний засіб. |
| Середня лінія | з двох протилежних «ліній» – сил, котрими управляють нами згори, ліва діє світлом хохма, а права діє світлом хасадим. Хохма без хасадим відчувається як темрява, а не світло, а хасадим без хохми дає задоволення тим, що вже є. Робота людини – сполучити дві лінії, утворивши середню, тим, що хохма облачається в хасадим. Так людина «утворює в собі Творця». Так, як в парцуфі: пряме світло, хохма, може увійти в келім лише коли екран парцуфа піднімає відбите світло, – хасадим, облачає ним світло хохма і вони входять в келім парцуфа як одне внутрішнє світло. |
| Серце | осередок бажань. |
| Сітра ахра | (букв. «інша сторона») , – егоїзм, протилежний віддачі як властивості Творця. Сітра ахра має також декілька інших функціональних назв: Сатан, Сам, Азазель, ангел смерті та інші. Її надмірний егоїзм походить від четвертої стадії, найбільшої сили бажання. І оскільки меншим справжній егоїзм не вдовольняється, він постійно невдоволений, постійно висуває претензії, спокушає людину показовою «праведністю», пібурює на пряме чи приховане егоїстичне отримання. |
«Сказав», «запитав», «відповів» та ін. | такі й подібні слова вказують на те, що подальший зміст сказаного належать Бааль Суламу. Оскільки статті Шаматі – це записи слів Бааль Сулама, тому Рабаш позначав часто, що той сказав, запитав, відповів на своє питання… (Прим. пер.) |
| Скорочення | (івр. «цимцум») відмова малхут від отримання світла хохма, викликана бажанням тотожності властивостей з кетером, а отже, вона стає рубежем розповсюдження світла хохма і воно не може пройти і бути отриманим на рівнях, нижчих за малхут. |
| Сліхот | (від «сліха» – пробачення) період перед Рош а-Шана, – перед початком нового циклу духовної роботи, – коли людина перевіряє, наскільки вона, попри всю свою роботу виправлення егоїзму, все ж занурена в егоїстичні бажання. Адже тільки «закінчений грішник», відчуваючи себе позбавленим добрих справ, може усвідомити істинне зло егоїзму – «розкаятися», зневіритися у власних силах і просити Творця про допомогу у виправленні. |
| Сорок дев’ять воріт | повна будова, що складається з п’яти парцуфів: Кетер, Хохма, Біна, Зеїр Анпін, Малхут, кожен з них з десяти сфірот, отже, 50, – за винятком, з боку келім, малхут де-малхут, а з боку світел – кетера, отже, 49. «Ворота» це місце прийому світел, але коли людина перебуває під владою егоїзму, вона, «проходячи ворота», щоб отримати світло, кожного разу оступається на егоїзмі, і падає на ще нижчий рівень нечистоти. Так, сказано, що Ісраель перед визволенням з Єгипту, були в 49-х воротах нечистоти. |
| Суккот | (букв. «курені») від слова «схах» – дах куреня-сукки. У циклі виправлення егоїзму (рік) – наступна дія після спокутування зла егоїзму, «Йом Кипур», тому означає побудову вже виправленого клі душі людини. Головне в суцці – схах, його роблять з «відходів току й виноробні». У дні Суккот благословляють «чотири види» рослин, зібраних разом: молодий, ще не розкритий пальмовий лист, гілки мирту і річкової верби, і етроґ (цитрон), котрі символізують чотири види людей в «народі Ісраеля». Про «сім гостей» дивись «Ушпізін». |
| Сфіра | (від «ліспор» – лічити) – інакше: «сфірат а-Омер» (відлік Омеру). Зоар каже, що в Єгипті Ісраель опустився до 49 рівня нечистоти егоїзму. І щоб отримати Тору, – починаючи з другого дня Песаха, після виходу з Єгипту, відлічують дні очищення. Малхут світу Ацилут, котра дає світло душам, отримує світло очищення через сім сфірот Зеїр Анпіна, і у кожній сім своїх сфірот. Отже, 49 днів: кожен день очищується наступна сфіра. Зветься «омер» (сніп), бо заповідано в день початку відліку робити в Храмі приношення – ячмінний сніп. Сфірот – (множ., одн. – «сфіра»), (від «сапфір» – світний) певна властивість, якісна частина, загального бажання отримувати, виправлена силою опору егоїзму так, що замість абсолютного отримання починає діяти на віддачу – «світитися світлом». |
| Тиждень глави | у свій час було прийнято поділ П’ятикнижжя на тижневі глави за кількістю тижнів у році, кожен тиждень читають чергову главу, іноді дві, тому дати написання статей часом вказуються як «тиждень глави такої-то», або «такий-то день … глави … року». |
| Тіло | (див. «ґуф»). |
| Тарґум | (переклад) переклад Танаха (П’ятикнижжя, Пророки і Писання) на тогочасну арамейську мову, зроблений, як повідомляється в Талмуді, ґером Онкелосом. Використовується у певному сенсі як коментар. |
| Тіферет | (пишнота) – шоста сфіра з десяти, або ж третя сфіра Зеїр Анпіна. |
| Усна Тора | на відміну від Письмової Тори, котра була «дана згори», через пророків та ін. і описувала прояви дій Творця, Усна Тора є законами й настановами кабалістів, як людині уподібнитися Творцю і як суспільству жити аби стати як одна людина з одним серцем, котрі вони передавали з покоління в покоління. Їх почали записувати в період, що передув руйнуванню другого Храму. Ці твори були кодифіковані у вигляді Мішни, Тосафот (додатків), Талмуду та ін. вже близько до кінця 5 століття. |
| Ушпізін | (арам. «гості») – згідно з Зоар, у свято Суккот сукку відвідують сім праведників, кожного дня очолює їх хтось інший. (За порядком, встановленим Арі): Авраам, Іцхак, Яаков, Моше, Аарон, Йосеф, Давид, і кожен з днів Суккот зветься днем того, хто на чолі. |
| Хазе | місце в сфірі тіферет, котра є «біною ґуфа» парцуфа і, як біна, природно розділяється на келім віддачі заради віддачі, – вище хазе, і келім отримання заради віддачі, – нижче хазе. У місці хазе розділяється і весь парцуф на келім віддачі і келім отримання. |
| Хайя | (жива) один з видів вищого світла. Коли було створено бажання отримувати, першим в нього увійшло світло, зване «хохма» (мудрість) або ж «хайя» (світлом життя). І коли всі келім наповнені відповідними світлами, світло хайя наповнює клі рівня хохма. Після другого скорочення парцуф душі наповнений світлом хасадим, найбільший його рівень – «нешама», а рівні світла хохма, – хайя та єхида, – лише іноді проявляються як підсвітка. |
| Хамец | (букв. «квасне», – будь-що з борошна, у чому відбувся процес бродіння) на відміну від маци, котра є віддачею заради віддачі, хамец символізує отримання ради себе самого. При такому отриманні діють найбільші егоїстичні сили, сітра ахра, що примушують людину до егоїстичного отримання, тому до повного виправлення неможливо під час Песаху, – звільнення від егоїзму, – вживати хамец. |
| Хасадим | світло хасадим є світлом біни, зветься так, бо «хесед» це властивість віддачі і розповсюджується не у висоту, а вшир, тому що не залежить від рівнів бажань. Хасадим зветься вірою. І хоча світлом життя є хохма, однак, світіння хохма, якщо воно не зодягнуте в хасадим, завдає страждань, адже в парцуф пряме світло, хохма, може увійти лише якщо воно зодягнене у відбите світло, хасадим. |
| Хісарон | нестача, недолік, відчуття нестачі чи недоліку. |
| Хохма | (букв. «мудрість») перша з чотирьох стадій прямого світла. У ній існують сукупно все бажання створіння і все світло, що його наповнює. Світло це зветься «хохма» і є основою життя і сутності створіння. Коли ж утворюються келім, то друге після кетера клі або ж сфіра в парцуфі, також зветься хохмою. |
| Шміні Ацерет | (букв. «восьмий – зупинка, асамблея»), – свято на восьмий, завершальний день Суккот. За сім днів Суккот ми виправили всю душу і світло наповнило її. Шміні Ацерет завершує великий період роботи з днів, що передують Рош а-Шана і до останнього дня Суккот. Зветься також «Сімхат Тора» (радість Тори), тому що ми закінчили всі виправлення і світло Тори наповнює душу. «Ацерет» – від слова «аціра», зупинка, а також «асамблея», коли закінчили виправлення і святкуємо це в зібранні. |
| Шмоне Есре | (букв. «вісімнадцять»), центральна і найбільш важлива частина усіх молитов буднів і свят. Написана «мужами Великого зібрання», кабалістами, що діяли в Єрусалимі після побудування другого Храму. Спочатку мала 18 благословень, після руйнування другого Храму кабалісти Синедріону додали ще одне. |
| Шофар | ріг для сурмління. У шофар сурмлять в період, котрий передує Йом Кипуру і в сам Судний день. Зоар каже, що шофар пробуджує милосердя в час суду, отже, сурмління в шофар утворює середню лінію. |
| Шульхан Арух | («накритий стіл») кодекс законів та настанов, написаний в 16 столітті. У вигляді описань та визначень усіх щоденних діянь людини та спільноти з вказівками що робити і як чинити, в його тексті описуються духовні дії, хоч на зовнішній погляд це виглядає як приписи щодо матеріальних дій та рішень. |
| A | B |
| Абстрактна форма | Форма наповнення без матеріалу, в котрий воно одягається. |
| Авіют | Величина бажання насолоди, притаманного створінню. |
| Адам Рішон | Загальна душа (чи система), яка вміщує всі окремі душі, котрі стають грубшими (темнішими) і одягаються в тіла людей в цьому світі. |
| Альтруїзм | Бажання насолод, виправлене наміром насолоджувати ближнього, не переживаючи насолоди для себе. Бажання віддавати ближньому. |
| Бажання насолоджувати | Намір наповнити задоволенням когось стороннього, який перебуває поза бажанням. Бажання наповнювати. |
| Бажання насолоджуватися | Бажання наповнитися задоволенням і насолодою. |
| Бажання приймати | Людська природа. Природне бажання наповнити себе, створене вищим світлом. |
| Бог | Загальна сила, що править усіма душами для того, щоб вони уподібнились їй. Випромінює якість Божості для приймаючих. |
| Божість; вище світло; Вища сила | Властивість наповнювати, яка править усією реальністю. Містить в собі всі окремі закони вищого світу і нашого світу. |
| Взаємне включення | Поєднання за внутрішніми якостями. |
| Виникнення матеріального світу | Сходження донизу (грубшання, потемніння) якостей бажання насолоди на останню сходинку віддалення від Творця, від форми наповнення. |
| Виправлення | Перетворення людського бажання насолоджуватись у бажання насолоджувати. |
| Вища природа | Бажання віддавати. |
| Вища система | Стан, в котрому бажання насолод і наповнююче його світло перебувають у взаємній відповідності, як це було визначене задумом творення. |
| Вищий світ; духовний світ | Стан людини, которий відповідає мірі уподібнення за якостями Вищій силі. |
| Виявлення Творця | Виявлення якості віддавати у бажанні насолод відповідно до величини екрану, вибудуваного над цим бажанням. |
| Вічність | Включення бажання насолоди до властивості наповнювати, що зумовлює виникнення у бажанні відчуття необмеженого сприйняття світла. |
| Внутрішнє світло | Проявлення вищого світла у створінні відповідно до міри уподібнення йому за якостями. |
| Внутрішні ємності (кілім), Зовнішні ємності (кілім). | Картина реальності сприймається і відчувається в кілім створіння. Внутрішні кілім повністю виправлені і формують відчуття внутрішньої реальності. Зовнішні кілім виправлені частково і недостатньо, картину зовнішньої реальності формують віддаленою залежно від їх виправленості. Наскільки виправленіше клі, настільки ближчою відчувається в ньому реальність. Чим менше виправлене клі, тим реальність в ньому відчувається віддаленнішою. |
| Десять сфірот | Десять частин створіния. Перші дев’ять частинє якостями світла, а десята частина – це бажання насолод. |
| Добрий і наділяючий добром | Ставлення Творця достворіния. |
| Досконалість | Стан створіння, якості (властивості) котрого уподібнені якостям Творця. |
| Духовне клі | Духовна емність, котра приймає наповнення заради ближнього. Засіб віддавати ближньому. |
| Духовне народження | Вольове створення першого наміру наповнення (екрану) над якістю створіння. |
| Духовний розвиток | Розвиток наміру наповнювати задоволенням Творця, тобто, розвиток якості наповнювати. |
| Духовність | Якість наповнення і все, що в ньому відчувається. |
| Душа | Бажання наповнювати. |
| Егоїзм | Бажання насолод, що являє собою матеріал створіння. Не є ні хорошим, ні поганим, свідомо використовується з наміром насолодити себе (заради самонаповнення). Цей намір спричиняє зло ближньому опосередковано чи прямо. |
| Екран | Намір віддавати ближньому, вибудуваний над бажанням створіння насолоджуватися. |
| Емність; чаша; клі | Місце, де приймається наповнення. |
| Загальний закон | Закон наповнення, охоплюючий всю реальність і змушуючий всі її частини уподібнитися йому. |
| Задум творення про наповнення благом створінь Творця | Причина творення, яка включає його мету, тобто, кінечну форму творення. |
| Заради наповнення | Намірвиконувати дію, покликану наповнити додатковим задоволенням ближнього / Творця. |
| Заради самонаповнення | Намірвиконувати дію, покликану наповнити додатковим задоволенням себе. |
| Зародженя, малий стані великий стан | Тристани, котрі проходить створіння в духовному світі, поки не досягає повної міри виправлення. |
| Зверху донизу | Виникнення бажання насолод. Зменшення сили віддавати в створінні. |
| Зливання | Результат уподібнення за якостями між створінням і Творцем. |
| Знизу доверху | Зростання силивіддавати в створінні. |
| Зусилля | Дії бажання для наближення до себе насолоди. |
| Істинна наука | Наука кабала. |
| Кабаліст | Створіння, яке досягло певного уподібнення якостей з Творцем. |
| Картина Творця | Сукупність виправлених якостей у бажанні насолод відчувається ним як картина Творця. |
| Кінець виправлення | Остаточне уподібнення за якостями між створінням і Творцем. |
| Клі; чаша; ємність | Місце, де приймається наповнення. |
| Корінь душі | Місце душі в системі Адам Рішон. |
| Кругообіги душ | Стани, котрі душі проходять, одягаючисьв тіла цього світу. |
| Любов до ближнього | Прагнення задовольнити всі потреби ближнього без жодного особистого інтересу. |
| Любов до Творця | Прагнення створіння наповнити задоволенням Творця усіма засобами і можливостями, наданими в його розпорядження. |
| Людина | Бажання насолод, котре пізнає властивість віддавати і уподібнюється Творцеві, вищому світлу. |
| Людина цього світу | Бажання насолод, яке перебуває в стані невідання про Творця і тому позбавлене будь-якого наміру щодо Нього, чи то наміру приймати від Творця чи віддавати Йому. |
| Малхут | Бажання насолоджуватися, притаманне створінню. |
| Малхут світу Безкінечності | Загальне бажання всієї реальності, створене вищим світлом. |
| Матеріал | Бажання насолоджуватись. |
| Матеріальність | Бажання самонасолоджуватись. |
| Матеріальный світ | Реальність, котру людина відчуває у п’яти фізичних органах чуття. |
| Махсом | Межа між цим світом і світом духовним. |
| Мета творення | Принести абсолютне благо створінням Творця, щоби створіння досягли Його статусу. |
| Наближення до Творця | Зростаюче пізнання якості наповнювати. |
| Намір | Використання бажання насолод на свою користь чи на користь ближнього. |
| Наповнення | Відчуття задоволення в бажанні приймати чи в бажанні віддавати. |
| Наповнення Творця | Наповнення насолодою від Творця з наміром наповнити його задоволенням. |
| Насолода | Результат наповнення бажання насолод. |
| Наука кабала | Висвітлення системи взаємозв’язків між світлом та клі на всіх рівнях розвитку клі – від створення реальності і до кінця її виправлення. |
| Наш світ | Реальність, яка відчувається в бажанні насолод. |
| Нижча природа | Бажання наповнитися насолодою. |
| Парса | Межа, яка відокремлює систему вищого управління від створінь, котрих ця система оживляє. Парса поміщена між світом Ацілут і світами Брія, Єціра, Асія. |
| Парцуф | Структура з десяти сфірот створіння, які діють в уподібненні за якостями до вищого світла. |
| Пізнання | Підсумковий рівень розуміння (уяснення всіх деталей даного стану). |
| Поділ душі Адам Рішон | Поділ загальної душі на окремі душі, тобто, на окремі бажання. Коли всі бажання душі Адам Рішон мали загальний намір заради наповнення Творця, вони були об’єднаними в одне бажання. Коли ж їх намір обернувся на самонасолоду, кожне бажання відчуло себе відокремленим від інших, що і привело до поділу загальної душі. |
| Потреба | Реакція бажання насолод на наповнення до такого наповнення. |
| Прагнення | Збільшення бажання насолод, яке виникає в створінні, як наслідок його зусиль до досягнення бажаного. |
| Принести благо Своїм створінням | Дія Творця стосовно створіння. |
| Процес творення | Процес, який починає відчуватися бажанням насолод, коли воно розвивається в уподібненні Творцеві за якостями. |
| Решімот | Бажання до їх реалізації через наміри. Скриньки інформації про стани і форми, які людина має реалізувати. |
| Розбивання | Виникнення наміру насолоджуватися світлом, яке присутнє в створінні. |
| Розвиток бажання насолод | Цей термін характеризує не саме бажання, а намір, з яким воно використовується. Всі бажання, від найменшого до найбільшого, знаходяться в людині. По мірі того, як людина розвиває намір наповнювати і хоче використовувати свої пориви з наміром віддавати Творцеві, — в ній прокидаються бажання. Таким чином розвивається саме намір, котрий і дає можливість використовувати додаткові бажання. |
| Самовключення | Процес, в ході котрого одна якість приймає форму іншої якості, щоб через неї вчинити певну дію. |
| Світ Безкінечності | Стан, в котрому душа не обмежена у своїй здатності наповнювати Творця. |
| Світи | Стани, котрі людина проходить в процесі уподібнення власних якостей якості вищої сили, якості наповнювати. |
| Світло | Сила віддавати, яка оживляє і наповнює всі душі. |
| Світло, що повертає до джерела; оточуюче світло; світло виправлення | Сила, котра виправляє егоїстичну природу і підносить її до якості віддавати. |
| Скорочення | Дія бажання, котре обмежує себе у наповненні насолодою. |
| Створіння | Бажання насолод, яке виявило свій зв’язок з Творцем. |
| Суть | Корінь і основа всіх форм. |
| Сходинки пізнання | Етап виправлення наміру, на котрих відчувається форма властивості віддавати. |
| Творець | Рівень, котрого людина має досягти в результаті всіх своїх виправлень. Сходинка, на котру людина має зійти, щоб побачити її, тобто, пізнати самостійно. |
| Точка (цятка) в серці | Пробудження до того, щоб виявити вищу силу. |
| Уподібнення якостей (властивостей) | Досягнення людиною властивості віддавати замість притаманної їй властивості приймати. |
| Усвідомлення зла | Пізнання наміру наповнювати себе як шкідливого для духовного розвитку створіння. |
| Форма, охоплена матеріалом | Форма віддавати, яку приймає бажання насолод. |
| Форми; шаблони | Видисамо наповнення чи наповнення. |
| Цей світ | Найменше бажання насолод, яке залишилося без жодного наміру щодо вищого світла, чи то наміру насолоджуватися ним чи насолоджувати його. |
| Шосте чуття | Душа, намір віддавати, екран – духовне клі, яке приймає і відчуває вищу силу відповідно до міри уподібнення їй за властивостями. |
| Якість (властивість) створіння | Якість (властивість) наповнюватися. |
| Якість (властивість)Творця | Якість (властивість) наповнювати (віддавати). |
