Каббалист

Кинороман

630.00 

Кабаліст — це кінороман про Бааль Сулама — найбільшого каббаліста з усіх часів.

Бааль Сулам пройшов усі 125 ступенів духовного осягнення. Він повною мірою відчув зв’язок з силою, що керує світом. Він жив у ХХ столітті, передбачав все, що сталося. Він пристрасно бажав, щоб людство уникло майбутніх бід і страждань. Тож розкрив для всіх книгу Зогар. Нам видно дії каббаліста. Проникнути в його внутрішній світ практично неможливо.

Кінороман — спроба передати хоча б у певній мірі його відчуття. Показати, що немає чудес поза людиною. Дивом є зміна його.

 

Автор Семен Винокур
Видвництво Laitman Kabbalah Publishers, 2011
Палітурка тверда палітурка
Кількість сторінок 320
ISBN 978-5-91072-029-3
Формат 70х90/16

 

Немає в наявності

Опис

Цей кінороман про Бааль Сулама – одного з найвеличніших кабалістів в історії людства.

«Я знаходжу вкрай необхідним підірвати залізну стіну, яка відділяє нас від науки кабала,» – написав він в одній зі своїх праць. Він написав коментарі до найважливіших кабалістичних творів: до книги «Зогар» і до книг АРІ. Він робив все, щоб донести кабалу до кожної людини, тому кабалістична газета, яку він видав, так і називалася «Народ».

Тривога за долю людства, яка переповнювала серце Бааль Сулама, визначила весь його життєвий шлях.

УРИВОК З КНИГИ «КАББАЛИСТ»:

Почтальон (раву Ашлагу). Это вы, рав Ашлаг?

Рав Ашлаг. Слушаю.

Почтальон. Вот, хорошо, я вас с утра ищу, был у вас дома, жена послала сюда… Вас ищет Ленин… такое может быть или нет?

Рав Ашлаг. Может быть.

Почтальон. Фу-у-у, я был в полной уверенности, что меня разыгрывают, они там пишут: «Это Ленин»… (человек проходит внутрь сарая, говорит скороговоркой, обращаясь ко всем). Ну, я знаю, кто такой Ленин, у меня там все родственники, и я по-русски и пишу, и говорю, а поэтому я им по-русски отвечаю: «этот аппарат поставили не для того, чтобы вы нас разыгрывали… это дорогой аппарат, и это, между прочим, почта…»

Рав Ашлаг (перебивает его). Что вам написали?

Почтальон. Что Ленин будет на связи (смотрит на часы) через полчаса.

РАВ АШЛАГ РЕШИТЕЛЬНО ВСТАЕТ И ИДЕТ К ВЫХОДУ.
ПОЧТАЛЬОН МАЛЕНЬКИМИ ШАЖКАМИ СЕМЕНИТ ЗА НИМ.

Почтальон. А нам только вчера поставили новый аппарат… и тут вдруг Ленин…


ДЕНЬ. ОЖИВЛЕННАЯ УЛИЦА ИЕРУСАЛИМА.
ОНИ ИДУТ ПО УЛИЦЕ.
ЗА НИМИ ЕДВА ПОСПЕВАЮТ БАРУХ, МОШЕ, ХАИМ И ШИМОН.
ПРИБЛИЖАЕТСЯ ЗДАНИЕ ПОЧТЫ.

ПОЧТА.
РАВ АШЛАГ СТОИТ ПЕРЕД НОВЫМ БЛЕСТЯЩИМ ТЕЛЕГРАФНЫМ АППАРАТОМ.
ПОЧТАЛЬОН СМОТРИТ НА ЧАСЫ.

— Сказали ровно в два часа, — говорит он, — но сами знаете, это не из Тель-Авива связаться… О, ровно два.

СТРЕЛКИ ЧАСОВ ПОКАЗЫВАЮТ РОВНО ДВА.
И ТУТ ЖЕ НАЧИНАЕТ БЕЖАТЬ ТЕЛЕГРАФНАЯ ЛЕНТА.
РАВ АШЛАГ ЧИТАЕТ: «Я прошу Ашлага. Ленин.»
РАВ АШЛАГ КИВАЕТ ПОЧТАЛЬОНУ.

— Пишите: «Здравствуйте, Ленин. Это Ашлаг».

ПОЧТАЛЬОН БЫСТРО ПЕЧАТАЕТ И ВОСТОЖЕННО ШЕПЧЕТ:

— Вот это да, сам Ленин?!
— «Я все-таки нашел вас», — приходит ответ Ленина.
— Как вы себя чувствуете? — диктует Рав Ашлаг.
— Я умираю.
— Это не самое страшное. Поверьте мне.


ПОДМОСКОВНЫЕ ГОРКИ. БОЛЬШОЕ ОКНО КОМНАТЫ.
СНЕЖНЫЕ ШАПКИ НА ЕЛЯХ. БЕЛЫЙ ЛЕС ЗА ОКНОМ.
БЛЕДНАЯ ХУДАЯ РУКА С СИНИМИ ЖИЛАМИ бЕЗЖИЗНЕННО ЛЕЖИТ НА РУЧКЕ КРЕСЛА.
ЛЕНИН СИДИТ В КРЕСЛЕ-КАЧАЛКЕ, УКРЫТЫЙ ТЕПЛЫМ ПЛЕДОМ. ОЧЕНЬ ПОХУДЕВШИЙ.
ВВАЛИЛИСЬ ЩЕКИ, ГЛАЗА ГОРЯТ БОЛЬНЫМ БЛЕСКОМ. ОН ДИКТУЕТ ТИХИМ ГОЛОСОМ.
МОЛОДАЯ ТЕЛЕГРАФИСТКА СТРЕМИТЕЛЬНО ПЕЧАТАЕТ.

Ленин. Вы оказались правы. Я не знаю, что теперь делать.
— «Вы уже ничего не сможете изменить» — приходит ответ. — Будет террор«.


ИЕРУСАЛИМ.

— Там будет так плохо? — с тревогой спрашивает почтальон?
— Печатайте! — не отвечая ему, говорит Рав Ашлаг. — Ленин, вы не поняли главного.

ПОЧТАЛЬОН БЫСТРО ПЕЧАТАЕТ.

— Сам человек, своими силами не может изменить своей природы. Не может.
Человек рождается и умирает эгоистом.


ГОРКИ.
ЛЕНИН ВДРУГ ВЫТЯГИВАЕТСЯ В КРЕСЛЕ.
ЕГО ХУДАЯ РУКА ВЗДРАГИВАЕТ.

— Я хотел построить счастливый мир. — Голос его становится громче. — Разве ваш Творец не хочет, чтобы люди были счастливы?!
— Только этого Он и хочет. Но для чего вы хотели построить новый мир?

У ЛЕНИНА СЛЕЗЯТСЯ ГЛАЗА.
И ОН ВЫКРИКИВАЕТ ОТРЫВИСТО.

— Чтобы все были равны! Чтобы не было богатых и бедных! Мир справедливый, чистый!.. Почему Он не дал мне это сделать?!
— Эгоисты не могут построить справедливый мир. Они строят несправедливый мир — для себя…

ТЕЛЕГРАФИСТКА СМОТРИТ НА ЛЕНИНА. ЖДЕТ.
ВДРУГ ЛЕНИН ТИХО ПРОИЗНОСИТ:

— Что теперь будет, Ашлаг? Со мной. Со всеми нами. Со всем, что мы тут сделали?..

ОНА ПЕЧАТАЕТ.


ИЕРУСАЛИМ. БЕЖИТ ТЕЛЕГРАФНАЯ ЛЕНТА.
РАВ АШЛАГ ДЕРЖИТ ЕЕ В РУКАХ.
ПОЧТАЛЬОН СМОТРИТ НА РАВА АШЛАГА.
И УЧЕНИКИ НЕ СВОДЯТ С НЕГО ГЛАЗ.

— Все будет очень хорошо, — произносит он. — Человечество пройдет через тупики, через боль, страдания… И все равно построит справедливый мир. Мир любви, а не ненависти…

СМОЛКАЕТ.
ЗАМИРАЮТ ПАЛЬЦЫ ПОЧТАЛЬОНА.

— Просто, к сожалению… через страдания… — произносит Рав Ашлаг.

ОН ПОДХОДИТ К ОКНУ.

— Не слышат. — Может быть, он говорит это себе. Но почтальон печатает и эти его слова. — Не слышат, что есть путь Света, — говорит Рав Ашлаг. — Не слышат… пока.

ПЕРЕГЛЯДЫВАЮТСЯ МОШЕ, ХАИМ, БАРУХ И ШИМОН…
РАВ АШЛАГ СТОИТ У ОКНА, НЕ ШЕВЕЛЯСЬ.
СОЛНЕЧНЫЙ ДЕНЬ В ИЕРУСАЛИМЕ.


ГОРКИ. ТЕЛЕГРАФНАЯ ЛЕНТА ЗАМИРАЕТ НА СТОЛЕ.
ЛЕНИН ОБЕССИЛЕННО ОТКИДЫВАЕТСЯ НА СПИНКУ КРЕСЛА-КАЧАЛКИ.

— Да… — шепчет он, — И все-таки… мне страшно умирать… Ашлаг.

ЗА ОКНОМ ПАДАЕТ СНЕГ.
ЛЕНИН ЗАКРЫВАЕТ ГЛАЗА.

— Прощайте…


ИЕРУСАЛИМ.
СТУЧИТ АППАРАТ.
ТЕЛЕГРАФНАЯ ЛЕНТА ОСТАНАВЛИВАЕТСЯ.
РАВ АШЛАГ ЧИТАЕТ ДВА ПОСЛЕДНИХ СЛОВА:
«ПРОЩАЙТЕ… ЛЕНИН».

— Рав Ашлаг, — нарушая молчание, тихо спрашивает почтальон. — У меня там остались все родные.
— Пусть любыми путями выбираются оттуда, — отвечает Рав Ашлаг. — Сюда.


НОЧЬ.
КОМНАТА РАВА АШЛАГА.
ПЕРО БЫСТРО ВЫВОДИТ РОВНЫЕ ЭКОНОМНЫЕ СТОЛБИКИ ПРЕДЛОЖЕНИЙ.
ГУБЫ РАВА АШЛАГА ШЕПЧУТ:

Голос рава Ашлага. …однако один грех совершила эта нация, и Творец не простил им. А дело в том, что та возложенная на них драгоценная работа, которой является «любовь к ближнему своему» и которую они начали выполнять, должна быть ради единения с Творцом, с этим Великим Законом Любви, окутывающим нас, как мать ребенка. Они же делали ее ради себя.

РУКА ПИШЕТ.
СЛЫШИТСЯ ГОЛОС РАВА АШЛАГА:

— Если бы целью их был Творец, они бы в течение нескольких лет поднялись бы в своем благосостоянии выше всех стран вселенной, вместе взятых, .. и раскрыли бы великую страну любви — страну Творца…


ЛОНДОН.
РАВ АШЛАГ ИДЕТ ПО НОЧНОМУ ГОРОДУ.
ПО БОГАТЫМ КВАРТАЛАМ, ГДЕ И НОЧЬЮ СВЕТЯТСЯ ВИТРИНЫ, ЗАБИТЫЕ ДОРОГИМИ ВЕЩАМИ, ГДЕ СВЕРКАЮТ, ПРОЕЗЖАЯ, ДОРОГИЕ МАШИНЫ, ГДЕ БЕЛЫЕ ПЕРЧАТКИ, ВЕЧЕРНИЕ ПЛАТЬЯ, РЕСТОРАНЫ, КРАСИВЫЕ МАНЕРЫ, ВЕСЕЛАЯ ЖИЗНЬ…

НО ОН ИДЕТ И ПО ДРУГИМ РАЙОНАМ, ГДЕ БЕЗДОМНЫЕ ГРЕЮТСЯ У КОСТРОВ И БЕДНОСТЬЮ ПРОПИТАНО ВСЕ:
ДОМА, УЛИЦЫ, ЛИЦА ЛЮДЕЙ, ГРЯЗНЫЕ ЗАБЕГАЛОВКИ…
ЧЕРЕЗ ВСЕ ЭТО ИДЕТ РАВ АШЛАГ …

И ВДРУГ ПОЯВЛЯЕТСЯ И ТОНЕТ В ШУМЕ УЛИЦЫ МУЗЫКАЛЬНЫЙ АККОРД…
РАВ АШЛАГ ОСТАНАВЛИВАЕТСЯ.


ВСПЫШКА.
ОН СТОИТ НА ТРОПИНКЕ.
ЧИСТЫЙ, ГОЛУБОЙ ПРОСТОР ВОКРУГ.
ОН НЕ МОЖЕТ СДВИНУТЬСЯ С МЕСТА.
ИЗ-ЗА СТЕН БЕЛОГО ГОРОДА ДОНОСИТСЯ БОЖЕСТВЕННАЯ МУЗЫКА.


ЛОНДОН. УЛИЦА…
ЕДВА СЛЫШНАЯ МУЗЫКА…
РАВ АШЛАГ, ЗАМЕРЕВ, СТОИТ ПОСРЕДИ УЛИЦЫ.
ОБОРАЧИВАЕТСЯ НА НЕГО НОЧНОЙ ПРОХОЖИЙ…


НОЧЬ. ДОМ ПОГРУЖЕН В ТИШИНУ.
КОМНАТА АРОНА.
АРОН ПРОСЫПАЕТСЯ ОТТОГО,
ЧТО В КОМНАТУ ОТКУДА-ТО ПРОНИКАЮТ ЗВУКИ МУЗЫКИ.
АРОН ВСТАЕТ И, НАКИНУВ ХАЛАТ, ВЫХОДИТ ИЗ КОМНАТЫ.
ОН ПОДНИМАЕТСЯ ПО ЛЕСТНИЦЕ НА ВТОРОЙ ЭТАЖ.
ИДЕТ ПО ДЛИННОМУ КОРИДОРУ НАВСТРЕЧУ ЗВУКАМ РОЯЛЯ…
ПРИБЛИЖАЕТСЯ ГОСТИНАЯ ВТОРОГО ЭТАЖА.

АРОН ОСТАНАВЛИВАЕТСЯ И ОСТОРОЖНО ПРИОТКРЫВАЕТ ДВЕРЬ.

ПРИ СВЕТЕ СВЕЧИ ОН ВИДИТ РАВА АШЛАГА, СИДЯЩЕГО ЗА РОЯЛЕМ.
ПАЛЬЦЫ ЕГО ДОТРАГИВАЮТСЯ ДО КЛАВИШ…

УДИВЛЕННОЕ, ИСПУГАННОЕ ЛИЦО АРОНА.

БОЖЕСТВЕННАЯ МУЗЫКА ОБВОЛАКИВАЕТ ДОМ.
ОНА ЗВУЧИТ НАД НОЧНЫМ ЛОНДОНОМ…

АРОН ОСТОРОЖНО ПРОХОДИТ В КОМНАТУ…

РАВ АШЛАГ НЕ СЛЫШИТ И НЕ ВИДИТ НИЧЕГО.
РУКИ ЕГО ПОДНИМАЮТСЯ НАД КЛАВИШАМИ И ЗАМИРАЮТ.
МУЗЫКА СТИХАЕТ.

Голос Арона. Божественно… какая божественная музыка!.. Я не знал, что вы умеете так играть на рояле!…

ПАЛЬЦЫ РАВА АШЛАГА СНОВА ОПУСКАЮТСЯ НА КЛАВИШИ, И СНОВА ОКУТЫВАЕТ ВСЕ МУЗЫКА.
АРОН ПОДХОДИТ К РОЯЛЮ И ВОСХИЩЕННО СЛЕДИТ ЗА ПАЛЬЦАМИ РАВА.

Голос рава Ашлага. Я не умею играть…
Арон. Но… Вы сейчас играете на рояле…
Рав Ашлаг. Меня никто никогда не учил этому… но это неважно…
Арон. Как неважно?.. Откуда же это все берется?!
Рав Ашлаг. Я слышу эту музыку.
Арон. Там?

Рав Ашлаг. Да, там ведь нет слов, там одни чувства. Этого ощущения не передать словами. Лучше музыки ничто это передать не может…

АРОН ВДРУГ ПРИСЕДАЕТ ПЕРЕД РАВОМ НА КОРТОЧКАХ, ПЫТАЯСЬ ПОПАСТЬ В КРУГ ЕГО ЗРЕНИЯ.

Арон. Вот оно! — Это оно и есть! Всё так просто, понятно! И так чувственно!
Мне хочется слушать ее и слушать, эту божественную музыку!.. Рав, вот если бы можно было вот так же… просто и понятно, как вы играете, так же написать.

РАВ АШЛАГ ПЕРЕСТАЕТ ИГРАТЬ.
РУКИ ЕГО ОПУСКАЮТСЯ.

Арон. Вы не могли бы еще что-нибудь сыграть… Пожалуйста!…

НОЧЬ НАД ЛОНДОНОМ.


НОЧЬ НАД ИЕРУСАЛИМОМ.
В НОЧИ ЗВУЧИТ МУЗЫКА, СОЗДАННАЯ РАВОМ АШЛАГОМ.


НОЧНОЕ МОРЕ.
КОРАБЛЬ, ПОБЛЕСКИВАЯ ОГОНЬКАМИ, КАЧАЕТСЯ НА ВОЛНАХ.
НА ПАЛУБЕ СТОИТ РАВ АШЛАГ.
ЗВУЧИТ МУЗЫКА.

 

 

Додаткова інформація

Вага 654 g
Паперова / електронна версія:

Автор:

Палітурка:

Iлюстрації:

Iлюстратор:

ISBN:

Мова:

Кількість сторінок:

Папір:

Видавництво:

Рік першого видання:

Рік видання: